Роман родом із Запорізької області. Навчався в Охрімівській середній школі. Жив у місті Запоріжжя. У мирному житті працював автомеханіком, дуже захоплювався своєю професією. В останні роки разом із дружиною займався сезонною торгівлею овочами та фруктами у курортній Кирилівці. Також мав хист до ремонтів будинків, це було для нього підробітком. Мав золоті руки, міг усе відремонтувати, дуже любив дітей, був безвідмовною людиною, міг знайти спільну мову з усіма. Дуже любив жартувати і сам був веселим чоловіком.
З початком повномасштабної війни Роман без роздумів пішов добровольцем до військкомату. Згодом став бійцем 232-го батальйону 128-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Обійняв посаду командира стрілецького відділення і вирушив на передову.
«Загибель рідної людини назавжди лягає на душу важким, пекучим болем, але Роман назавжди залишається в моєму серці. Кохання нікуди не зникає, навіть через неможливість бути разом», – написала дружина загиблого Героя.
Поховали захисника на Алеї полеглих героїв Кушугумського кладовища у Запоріжжі.
У Романа залишилися мама Ніна Федорівна, дружина Оксана, донька Роксана та син Михайло.
