Володимир народився 30 вересня 1960 року. Навчався у школі в селі Талаківка на Донеччині. З дитинства займався боксом, був кандидатом у майстри спорту. Після школи пройшов строкову службу. Згодом переїхав до Маріуполя. Займався бізнесом – був співзасновником речового ринку. Продовжував тренуватися та навчав дітей у спортклубі.

«Був веселою, відкритою людиною, любив жартувати. Обожнював бокс», – таким син Валерій пам’ятає свого батька.

У 2015 році Володимир став на захист держави, долучившись до полку «Азов». Служив у першій роті 2-го батальйону на посаді стрільця – навідника зенітної установки. У 2020 році звільнився за віком, але з «Азова» не пішов – навчав боксу військових рідного підрозділу.

«Володимир був людиною чесних правил. Порядний, мужній, з чоловічою витримкою. Завжди у нього був повний порядок у його справах, житті та побуті. Він був гарним прикладом для молоді «Азова» в спорті. Підіймав дух молодим бійцям, завжди їх підбадьорював та казав, що вони можуть більше, головне – вірити в себе та не зупинятись, відвідувати тренування попри все. Бо їхня сила в дусі та вірі», – розповів побратим на псевдо Цар.

Володимир був людиною, з якою можна було обговорювати будь-які теми. Кожного ранку у нього була пробіжка, холодний душ, а далі справи. Друзів у нього було дуже багато – переважно зі світу спорту, якому він віддав більшу частину життя.

«Прекрасний був тренер! Справжній авторитет для молоді. Завжди вмів підібрати правильне слово та підняти настрій своїми історіями», – сказав побратим на псевдо Хаба.

«Крутий чоловік. Постійно до нього ходив на бокс. І вранці бігали разом, і ввечері – на тренування», – додав побратим на псевдо Комбат.

З початком повномасштабного вторгнення Медик знову взяв до рук зброю. Єдиний раз зустрівся з сином у березні 2022 року. Тоді ж Володимира відзначили орденом «За мужність» III ступеня – але він так і не побачив нагороди.

Станом на грудень 2025 року тіла оборонця не знайдено і не поховано.

У Володимира залишився син і побратими.

*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.