Михайло народився в селі Княже Львівської області. Навчався в Інституті сталого розвитку імені В'ячеслава Чорновола Національного університету «Львівська політехніка». Працював монтером кабельної мережі ТзОВ «Електроконтакт Україна». Також був дяком у храмі в рідному селі. Мав багато планів і мрій на життя.
Але повномасштабне вторгнення російських окупантів не дало втілити в життя задумане. Михайло приєднався до лав місцевої 103-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Був заступником командира з морально-психологічної підготовки. У складі 64-го батальйону вирушив на передову, щоб вигнати окупантів з рідної країни і жити мирно.
«Михайло був щирим, добрим, веселим. Найбільше в житті він любив Бога. Постійно допомагав бідним, старим людям – як морально, так і матеріально. Колись я запитала, де його куртка, і він відповів: «Я її віддав, вона була потрібна йому більше, ніж мені». Михайло морально підтримував хлопців на війні, постійно молився за них. Побратими розказували, що він знаходив позитив у ситуаціях, в яких і близько цього позитиву не було. Дуже мріяв про перемогу. Хотів, щоб усі встали та вигнали ворога з України. Я жартувала: «Путін хотів за 3 дні завоювати Київ, а ти хочеш за 3 дні вигнати москалів з України», – розповіла його мама.
«Добрий, справедливий, завжди чуйний до чужого горя, готовий прийти на допомогу. До кінця був вірний Богові і Україні», – сказала рідна сестра загиблого Христина.
Поховали Михайла у рідному селі.
У нього залишилися батьки, сестра, племінники.
