Максим народився у Чернігові. Закінчив тамтешній педагогічний університет за спеціальністю «Фізична підготовка». Останнім часом проживав у Маріуполі та вів підприємницьку діяльність.
Коли йому виповнилося тридцять – одружився. Згодом у нього народився син. Чоловік найбільш за все цінував своїх близьких і рідних.
«Кажуть, чоловік має за життя посадити дерево, виростити сина і побудувати дім… Він зробив би все, але Максиму довелося віддати найдорожче, що в нього було – його життя і майбутнє, аби його син міг побудувати дім у вільній, незалежній країні», – розповіла колишня дружина.
Із початку повномасштабного вторгнення чоловік вступив до лав територіальної оборони, а далі отримав посаду стрільця 242-го окремого батальйону територіальної оборони. Мав високий рівень мотивації до військової служби та користувався авторитетом серед товаришів.
«Макс був добрим і справедливим. Дуже любив свою родину, особливо – сина, про якого завжди думав та багато розповідав. Він залишиться в моїй пам’яті доброю та чуйною людиною, з якою завжди було про що поговорити», – сказав побратим з позивним Борода.
Поховали воїна на кладовищі села Яцево Чернігівської області.
У нього залишився син, рідні брат з сестрою, друзі та товариші.
