Дмитро народився на Миколаївщині в селі Ковалівка, жив у селі Попівка на Вінниччині. Закінчив професійно-технічне училище №14 у селищі Вороновиці. Працював покрівельником. Боронив незалежність України під час АТО.
Напередодні повномасштабного вторгнення Дмитро був у Чехії на заробітках, але одразу повернувся і вже 4 березня долучився до ЗСУ. Воював у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади, був командиром машини взводу спостереження розвідувальної роти військової частини.
Спочатку Дмитро взяв псевдо Микита, тому що був хитрим, як головний герой казки «Фарбований лис», і завжди вмів знайти вихід зі складних і небезпечних ситуацій. Коли його псевдо стали впізнавати вороги, змінив на Анубіс – бо це провідник у царство мертвих.
За гідну службу Дмитра нагородили відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медаллями «За відвагу», «Захиснику Вітчизни» та «За поранення», відзнакою «За службу державі» та орденом «За мужність III ступеня».
«Діма був сміливим і відважним. Тим, хто ніколи не здається. Навіть якщо не вийшло, повернеться і спробує знову, доки не досягне успіху. Саме він навчив мене цілеспрямованості та віри в себе. Він завжди посміхався, навіть після найважчих виходів. І казав, що все буде добре. Я пишаюся ним за те що він такий: сміливий, розумний, чесний, мудрий і відданий. Кохаю завжди та назавжди», - написала дружина Марина.
Поховали захисника на Мішковському кладовищі у Миколаєві.
У героя залишилася дружина, батьки та сестра.
На фасаді школи села Попівка на Вінниччині встановили меморіальну дошку в пам’ять про захисника-мешканця села.
