Анатолій Васильович народився в селі Великий Олексин Рівненської області. Здобув середню освіту. Одружився та переїхав із сім’єю в село Бичаль. Тривалий час працював за кордоном електрогазозварювальником. На дозвіллі любив рибалити та подорожувати.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік повернувся на Батьківщину та став на її захист. Він долучився до лав 46-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Служив радіотелефоністом артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону. Воював на Херсонському, Донецькому та Запорізькому напрямках.
«Завжди усміхнений, світлий, доброзичливий, людина слова, довірливий, безпосередній і такий рідний. Я дякую Богу, що мала можливість відчути себе найщасливішою і коханою дружиною. Найкращий тато, син, друг, кум, сусід. Просто незрівнянний», – розповіла дружина загиблого.
Посмертно солдат Микосянчик А.В.
Поховали захисника в селі Бичаль на Рівненщині.
Вдома на нього чекали мама Надія, дружина Валентина, троє синів: Олександр, Андрій і Максим.
