Володимир народився в столиці. Навчався в Національному університеті «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», де здобув фах інженера-механіка поліграфічних машин. Працював за спеціальністю. Одружився, жив із родиною у місті Ірпінь на Київщині.
Під час повномасштабної війни чоловік приєднався до лав ЗСУ. Служив у 53-й окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Був старшим водієм-механіком БТР.
«Був дуже доброю та чуйною людиною, завжди допомагав людям, віддавав останнє. Пішов добровільно на війну, не маючи військового досвіду. Дуже сильно любив доньку та мене. Він – мій Герой, адже не кожен здатен віддати своє життя заради інших людей», – розповіла дружина полеглого бійця.
«Світлий, добрий, позитивний, волелюбний, талановитий Товариш, Колега, Батько і Майстер своєї справи... Володимир Нітичук, загинув у цій несправедливій війні... За нашу незалежну, неповторну та найкращу Україну. Світла пам'ять нашим Захисникам, які віддали життя за майбутнє дітей і майбутнє нашої країни. Це неймовірно важка втрата. Співчуття рідним. Назавжди в наших серцях» – написав Сергій Махініч.
Поховали Володимира на Алеї Героїв у місті Ірпінь.
Вдома на нього чекали дружина Леся і донька Вероніка.
