Ярослав народився 21 травня 1990 року в селі Безуглівка в Ніжинському районі Чернігівської області. Закінчив Київське професійне училище звʼязку. У 2009 році служив у ЗСУ. Потім працював у Києві водієм групи швидкого реагування.
У 2014 році Ярослав брав участь в АТО – боронив Луганський аеропорт у складі 1-ї окремої танкової бригади. Тоді отримав відзнаку «Учасник АТО».
Згодом Ярослав створив сім’ю та у 2019 році оселився в Києві. Працював водієм великогабаритних вантажів.
Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, чоловік одним із перших став на захист рідної країни. Спочатку боронив Ніжин у складі територіальної оборони. Пізніше долучився до 117-ї окремої механізованої бригади. Служив на посаді водія.
«Він був для мене всім: опора, підтримка, мій Герой. Він мій єдиний менший і водночас старший брат. Моє горе і сльози. На знак пам’яті я пишу книгу про нього, щоб пам’ять була сильнішою за смерть. Я хочу, щоб його маленька донечка знала про свого тата-Героя», – сказала рідна сестра Анна Сидоренко.
8 лютого 2025 року Ярослава поховали в рідному селі.
Вдома на нього чекали батьки, сестра, дружина та донька.
