Дмитро народився в селі Горянка Миколаївської області. Закінчив Київський міжнародний університет, де навчався на факультеті правознавства та здобув вищу юридичну освіту. У 2013-2019 роках служив в Южноукраїнському міському відділенні ГУНП в Миколаївській області. Починав дільничним, потім був оперативним працівником карного розшуку. Любив спорт, займався кікбоксингом.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, чоловік спочатку пішов добровольцем до територіальної оборони міста Южноукраїнськ, пізніше долучився до лав ЗСУ. Службу проходив у 117-ій окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду командира роти. Воював на Харківщині та Донеччині (Бахмут, Соледар, Курахове, Мар’їнка), згодом вирушив на Запорізький напрямок.
«Діма був найдобрішою і найщирішою людиною. Він завжди допомагав всім, ніколи не відмовляв у допомозі. Він не хотів помирати, планував майбутнє з дружиною Іриною. Побратими Діми поважали і досі поважають його. За їх словами, Діма завжди йшов перший, навіть рота називається досі «рота Ахілла». Діма назавжди лишиться для нас живим і світлим братом, сином, чоловіком і татом», – розповіла його троюрідна сестра Олена Чмишук.
Посмертно офіцера нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Поховали захисника в селі Козубівка на Миколаївщині.
У Дмитра залишились батьки, брат, дружина, донька, син, інші рідні, друзі та побратими.
