Володимир народився 29 травня 1984 року в місті Чугуїв Харківської області. Навчався у Печенізькому ліцеї імені Г. Семирадського. Був зварювальником – опанував цю справу самотужки й виготовляв різні вироби на замовлення. Працював на Харківському плитковому заводі, а перед службою – в олійному цеху. Захоплювався риболовлею й ходив до лісу по гриби.
З перших днів війни долучився до місцевої тероборони, а вже 16 березня 2022 року пішов добровольцем захищати Україну. Служив старшим бойовим медиком у мінометній батареї 92-ї механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка.
«Вовчик любив життя і родину. Був добрим і безвідмовним, завжди допомагав усім, хто цього потребував», – згадала сестра Тетяна Балабай.
Володимира поховали у селищі Печеніги.
Захисника посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилися батько, дружина, двоє синів і сестра.
