Олег Олександрович був жителем міста Покровськ Донецької області. Вищу освіту здобув у Донецькому національному університеті. В цивільному житті працював пресувальником вогнетривких виробів у ПрАТ «КДЗ». Вільний час проводив із сім’єю.
Ще до повномасштабного вторгнення чоловік вирішив піти на контрактну службу до Збройних Сил України. Він служив у 92-ій окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка (яка у 2023-му стала штурмовою). Воював в ООС. Після 24 лютого 2022 року разом із побратимами боронив спочатку Харківщину, а потім вирушив на інші гарячі напрямки.
«Таких мужніх людей, як мій чоловік, мало. Він був відважний, справедливий, сміливий! Найголовніше, що завжди тримав позитив, посмішка з його обличчя ніколи не сходила! Він був дуже світлою та доброю людиною!» – зазначила дружина загиблого Тетяна.
Поховали воїна на Алея Слави центрального кладовища міста Покровськ.
Вдома на Олега чекали дружина і двоє дітей.
