Старший солдат Василь Особа на псевдо Майстер загинув 6 жовтня 2024 року на Сіверському напрямку на Донеччині. Його розрахунок був на одній із ключових позицій. Разом із побратимами воїн виконував критично важливе завдання: не допустити прориву противника до нашої піхоти. Підрозділ тримав бій на позиції в районі Спірного, захисник до останнього подиху виконував бойовий наказ.
Василю було 35 років. Народився у місті Добромиль Львівської області. Закінчив техніко-економічний фаховий коледж та інженерно-будівельний факультет Львівської політехніки. Був підприємцем.
Завжди мав проактивну громадянську позицію. У 2009-му році приєднався до ВО «Свобода». Брав участь у Мовному майдані 2012 року. Учасник щорічних смолоскипних маршів з нагоди Дня народження голови Проводу ОУН Степана Бандери. Учасник маршів до річниці створення УПА та Дня захисників і захисниць України. Учасник Революції гідності. Василь завжди був у вирі патріотичних подій. На одній із них познайомився зі своєю майбутньою дружиною, донькою Ірини Фаріон – Софією. Cтворили люблячу сім’ю і родинно служили Україні.
Був помічником народної депутатки України 7-го скликання Ірини Фаріон.
Разом оновили запуск YouTube каналу Ірини Фаріон та почали працювати над поширенням національної ідеї. Завдяки йому на каналі вийшли 68 студій «Англізмів-протианглізмів». Він був переконаний: ментальна відокремленість від чужого – основа справжньої незалежності.
Від січня 2022 року почав військову підготовку. Разом із побратимами формували рух опору ворогу.
У 2023 році добровольцем вирушив на фронт. Служив мінометником батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука. До батальйону приєднався перед самим виїздом у зону бойових дій. Швидко опанував фах навідника міномета. На полі бою неодноразово рятував життя побратимів. Був авторитетом.
«Мій коханий чоловік Василь віддав життя, виконуючи свій обов’язок до останньої миті. Його відвага, людяність і самопожертва залишаються в пам’яті тих, хто воював із ним пліч-о-пліч, і тих, кого він захищав. Залишивши свій чин, як заповіт для наших маленьких дітей – Евуні та Дмитрика. Він боровся за українську Україну. Він боровся за українську мову. Він боровся за те, щоб діти його жили на своїй Богом даній землі», – сказала дружина Софія.
Василь Особа нагороджений почесними відзнаками «Хрест 54 ОМБР», «Сила Впливу», «ЗА ЧИН» батальйону «Сила Свободи» 4-ї бригади швидкого реагування «Рубіж» НГУ, «Честь. Слава. Держава» від Київського міського голови та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Поховали захисника на Полі почесних поховань № 86-А Личаківського цвинтаря у Львові.
У Василя залишилися дружина Софія, донька Евуня та син Дмитрик.
14 листопада 2024 року на фасаді Техніко-економічного фахового коледжу Львівської Політехніки відкрили меморіальну таблицю у пам’ять про Василя Особу. Тут же заснували щорічну іменну премію для студентів на його честь – «Шляхом Героя».
