Олег народився у місті Києві. Закінчив Київський національний університет культури і мистецтв. Здобув ступінь бакалавра. Був професійним водієм. Працював у у ТОВ «AIR-service». Цікавився ремонтом автомобілів. Був працьовитим, завжди всім допомагав.
З початком повномасштабної війни Олег волонтерив. А в 2024 році добровольцем пішов служити до 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Рубіж». Обіймав посаду водія роти ударних безпілотних авіакомплексів 3-го батальйону «Свобода».
Побратими згадують його як відданого, безстрашного та надійного воїна, на якого завжди можна було покластися. Псевдо Кащей отримав не випадково – так його називали ще з юності за худорляву статуру.
«Олег був патріотом своєї країни. Казав: «Іду на війну, щоб наші діти потім не воювали». З перших днів повномасштабного вторгнення Олег волонтерив, щоб допомогти киянам, а також тим, хто став на захист Батьківщини. Їздив на фронт, допомагав нашим хлопцям з автівками. Він хоч і робив багато, але вважав, що робить замало для нашої перемоги. Тому у 2024 році добровільно пішов служити. Пройшов військову підготовку і відразу ж поїхав на фронт. Прагнув битися з ворогом пліч-о-пліч з ідейними людьми і добровольцями, бути максимально корисним. Ввірену техніку завжди підтримував в бездоганному стані. Замість відпочинку після нічних виїздів не відходив від машини – доводив до ідеалу, вдосконалював конструктивно. Мав золоті руки, лагодив навіть те, за що не бралися професійні ремонтники. Для своєї сім'ї був хорошим сином, найкращим батьком і чоловіком. Не боявся ніяких труднощів, був надійною підтримкою, опорою та помічником для всіх. Справжній, із міцним стержнем всередині, як надійна скеля», – розповіла дружина Анна Самусенко.
«Працьовитий та вправний. Безвідмовний. Безстрашний. Надійний. Той, на якого завжди покладалися», – сказали побратими.
Поховали воїна на Лісовому кладовищі в Києві.
В Олега залишилися мати, дружина та двоє синів.
