Сергій народився і жив у місті Краматорськ Донецької області. З дитинства мріяв бути шеф-кухарем власного ресторану, тож після школи вступив до ВПУ №14, де опанував професію кухаря. Однак після закінчення працювати за фахом не став. Заробляв, ремонтуючи квартири на замовлення. 2012 року навесні пішов до армії, хоча за станом здоров'я його не повинна була пропустити медкомісія військкомату. Хитрістю пройшов обстеження та був призваний до армії. Потім влаштувався на роботу водієм. На дозвіллі любив грати у футбол.
У 2021 році чоловік підписав контракт із Збройними Силами України. Він служив у 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар». Був механіком-водієм танкового підрозділу. З початком повномасштабної війни Сергій разом із побратимами продовжив захищати Батьківщину від окупантів.
У квітні 2022-го воїн отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня. А вже посмертно – орден «За мужність» ІІ ступеня.
«Можу сказати тільки одне: війна забирає найкращих… Він був сонечком через дощ…» – зазначила дівчина загиблого Дарʼя.
Поховали танкіста в селищі Іванівка, що біля Краматорська.
У Сергія залишилися мама, сестра, донька від першого шлюбу, дівчина та син, якого він так і не встиг побачити.
