Микола Миколайович народився в селі Бабин Вінницької області. Закінчив Немирівський професійний ліцей, де здобув спеціальності муляра, лицювальника-плиточника, штукатура. Любив рибалити та збирати гриби. Багато років працював на цукровому заводі, а до вторгнення – у ТОВ «Люстдорф».
З початком повномасштабної війни чоловік поповнив лави захисників. Служив у 38-му окремому стрілецькому батальйоні Збройних Сил України. Був командиром відділення. Пройшов багато гарячих точок Донеччини, був поранений.
«Коля був щирим, добрим, розумним, працьовитим. Найкращим коханим чоловіком, прекрасним батьком, опорою і надією для батьків. Щира посмішка, незважаючи ні на що, завжди сяяла на його обличчі. Таким, щирим і усміхненим, він запам'ятався усім, хто його знав», – розповіла його дружина.
Микола був відзначений медалями «За оборону Авдіївки» та «За поранення», орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали військового в селі Бабин на Вінниччині. Там на його честь назвали вулицю.
Вдома на Миколу чекали батько Микола Іванович, мама Алла Анатоліївна, дружина Юлія, донька Анастасія, син Максим, сестра Альона.
