Олег Володимирович народився в селі Довгів Волинської області. Закінчив Львівське середнє професійно-технічне училище №52 та здобув професію помічника машиніста тепловоза. Працював у компанії «Агро-Експрес-Сервіс». Був учасником АТО, обороняв Луганщину.
На початку повномасштабної війни, у березні 2022 року, чоловік повернувся до лав захисників та вирушив на передову. Служив у 3-му прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України. Був інспектором прикордонної служби 2 категорії – інструктором кінологічної групи прикордонної комендатури швидкого реагування.
«Він народився у День Незалежності України. У боротьбі за суверенітет і територіальну цілісність якої й загинув. Олежко наш був учасником АТО і з початком повномасштабної війни він пішов до військкомату, щоб приєднатися до оборони рідної країни. Ми ним дуже пишаємося і нам його дуже бракує», – розповіла дружина загиблого.
Посмертно захиснику присвоєно звання старший сержант та нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Олега в селі Борисковичі на Волині, де він жив із родиною.
У воїна залишилися мама Раїса Павлівна, дружина Наталія, син Володимир, донька Василина, онук Михайло та онучка Соломійка, а також інші рідні, друзі та побратими.
