Іван народився в селищі Коропець Тернопільської області. Здобув середню освіту. Потім пройшов строкову службу в морській піхоті. В цивільному житті працював за кордоном. Захоплювався футболом і риболовлею. Любив природу і квіти. Та найбільшою цінністю в його житті була сім’я.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік поповнив лави Національної гвардії України, щоб захистити свій дім і близьких від окупантів. Служив у 15-му окрему Слов'янському полку.
«Наш люблячий батько, чоловік і дідусь був неймовірно доброю людиною і відважним воїном. Світлий, щирий, справедливий, завжди приходив на допомогу. Він був прикладом справжнього воїна та справжнього українця. І він довів це найдорожчою ціною – ціною власного життя. Він любив свою дружину, дітей та онука. Любив жити і ранішньому сонечку радіти…» – розповіла донька загиблого Ольга.
«Одним з перших в лютому 2022 року Іван повернувся з-за кордону, щоб стати до лав ЗСУ і піти на захист нас, українців. Завжди жартував, був прикладом сміливості, готовності служити, вірив у перемогу... Спи спокійно, Іване... Ти отримав свою особисту перемогу. Нам усім її треба довести до кінця. Дякуємо за твою жертву, за твоє віддане серце, за героїзм, за добро. Невимовний біль», – зазначили у Коропецькій селищній раді.
Поховали нацгвардійця у рідному селищі.
Вдома на Івана чекали мама Ольга Михайлівна, сестра Галина, дружина Наталія, доньки Оксана та Ольга, син Іван та онук Арсен.
