Василь народився у селі Старий Іржавець на Полтавщині. Після закінчення школи вступив до Лубенського лісотехнічного коледжу. Був активним учасником Революції Гідності. У 2019 році вступив до Рівненського державного гуманітарного університету, де здобував кваліфікацію вчителя історії. Обожнював читати книги. Дуже любив спорт, особливо біг.
Після Майдану Василь пішов добровольцем до полку «Азов», брав участь у боях на Донеччині. Був бойовий медиком взводу, мав позивний Айс. У 2017-му отримав важке поранення, втратив частину лівої легені. Проходив тривалу реабілітацію.
У 2018 році Василь підписав контракт із 30-ю окремою механізованою бригадою імені князя Костянтина Острозького ЗСУ. Отримав новий позивний – Газон. Тривалий час був бойовиком медиком взводу, потім став головним сержантом. Разом із побратимами брав участь в ООС. Під час повномасштабної війни продовжував боронити Україну від окупантів. У травні отримав осколкові поранення, але швидко повернувся до товаришів на передову.
«2019 року ми познайомились на Світлодарській дузі. У 2022-му клята війна забрала тебе… Надзвичайно розумна, талановита, всебічно розвинена людина. Його девіз по життю: "Не ридать, а здобувать". Стратег, вірний син Батьківщини, коханий чоловік, люблячий татко, син, брат», – розповідає дружина загиблого Ольга.
«Про Васю ніхто з побратимів ніколи не обмовився поганим словом. Після важкого поранення брат відмовлявся від комісування, завжди говорив, що не інвалід. Це приклад справжнього воїна, справжнього чоловіка, батька і патріота країни, який тепер охороняє нас з небес», – додає сестра Оксана.
Поховали Героя у рідному селі.
29 вересня 2023 року Президент України присвоїв Василю Поліщуку посмертно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
У Василя залишилися мати Наталія і батько Валерій, брат Богдан, сестра Оксана, дружина Ольга, донька Анна та син Іван.
