Олег Володимирович народився в Пелюхівці на Чернігівщині. Навчався у Будянській і Дружбинській школах. Потім вступив до Ніжинського культурно-освітнього училища, де здобув фах клубного працівника. Проходив строкову службу, а після – навчався в Києві на тесляра-облицювальника. Працював на будівництві.
Повернувшись у Пелюхівку, влаштувався на роботу в лісове господарство, де й пропрацював десять років. Потім знову повернувся до столиці, працював у компанії був «Київметробуд». Упродовж 2015-2016 років брав участь в АТО. Обіймав посаду кулеметника. Воював на Донеччині. Після повернення з війни влаштувався в компанію «Підзембуд» у Києві. У вільний час допомагав мамі по господарству, обожнював ходити на полювання.
«Кожну вільну хвилинку він присвячував рідним. Мама в Олега старенька, тому всі справи в селі були на ньому. На вихідні він часто їздив до неї. Також любив відпочинок в колі сімʼї, друзів. Був дуже добрим, найкращим чоловіком… Завжди можна було попросити його про поміч, він віддав би останнє», – розповіла дружина Марія.
19 вересня 2022 року чоловіка призвали на військову службу до 1-ї окремої танкової бригади, де він був розвідником взводу протитанкових ракетних комплексів стрілецького батальйону військової частини А1815. Захищав Україну на Донецькому та Запорізькому напрямках.
Поховали захисника 24 серпня 2023 року в рідному селі.
В Олега залишилися мама, дружина, брат і два сини.
