Олександр народився та жив у Одесі. Навчався в Одеському державному екологічному університеті на еколога водного середовища, мав незакінчену вищу освіту. У мирному житті працював особистим охоронцем. Займався спортом: бодібілдінгом і дайвінгом. Він обожнював Чорне море, тому і навчання, і захоплення були пов'язані з водним середовищем.
На початку повномасштабного вторгнення чоловік добровільно став на захист України. Спочатку воював у складі ТРО «Азов Київ», боронив Мощун та Бучу. Після звільнення Київщини став гранатометником у вже сформованому підрозділі ССО «Азов Київ». У вересні 2022-го перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади та став штурмовиком-розвідником. Брав участь у боях на Запорізькому та Херсонському напрямках, а також у боях за Бахмут.
За життя воїн отримав відзнаки «Золотий хрест», «За військову службу Україні» та «За поранення». Посмертно його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а також присвоїли звання Героя України та відзначили орденом «Золота Зірка».
«Мій син був для мене ковток повітря, ковток свободи! Любов, яку він дарував мені та своїй донечці з дружиною, ніщо не замінить… Мій син навчив мене любити та бути сильною водночас! Пам'ять про нього не згасне ніколи», – сказала мама захисника.
Поховали Олександра на Алеї Слави Західного кладовища Одеси.
13 вересня 2024 року на фасаді Одеської гімназії № 26 відкрили меморіальну дошку на честь загиблого випускника Олександра Свіща.
У нього залишились мама Анжела Миколаївна, вітчим Юрій Юрійович, який замінив йому рідного батька, сестра Віолетта, дружина Анастасія та донька Василіса.
