Дмитро народився в місті Сміла на Черкащині. Закінчив школу №1 і вступив до Смілянського коледжу харчових технологій Національного університету харчових технологій, щоб стати механіком. Проте, здобути вищу освіту так і не вдалося:
«Рано залишившись без батька, всю чоловічу відповідальність у сім'ї поступово брав у свої руки, – розповіла мама Валентина. – Любив техніку. На перші зароблені гроші придбав мопед, здійснивши дитячу мрію. У 18 років працевлаштувався у мережу магазинів «Аврора»: спочатку касиром, потім став заступником адміністратора. Проявив себе чудовим працівником команди, був винахідливим і дотепним. Був надійним другом, з яким можна було поговорити та розв'язати проблеми».
У травні 2021 року Дмитра Доброштана призвали на строкову службу за контрактом до 23 окремої бригади охорони громадського порядку «Хортиця» (в/ч 3033). Служив на посаді стрільця.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Дмитро був під Маріуполем:
«Їхній підрозділ був направлений до Маріуполя. Після чергового артобстрілу хлопці зустріли бійців полку «Азов» і попросили, щоб ті прийняли їх до себе, – розповіла мати. – Так Дмитро і два його побратими потрапили на завод «Азовсталь».
Перед боєм 26 березня Дмитро зателефонував додому тричі:
– «Зі мною все добре».
– «Готуємося працювати».
– «Мамо, я виживу, ти не хвилюйся…»
«Дмитро був гарним хлопцем, ніжним і люблячим єдиним сином, цілеспрямованим юнаком. Любив життя, мав багато мрій і робив усе, щоб їх втілити в життя. Але, на жаль, мрії так і залишилися нездійсненними», – сказала мама.
Минув майже рік, перш ніж Дмитра змогли провести в останню путь. Його поховали 11 лютого 2023 року у рідному місті Сміла на Алеї Слави цвинтаря «Загребля».
Посмертно захисника нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
У Дмитра залишилася мати Валентина.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
