Алла була родом із Волинської області. Закінчила Інститут журналістики Київського національного університету культури і мистецтв за спеціальністю «видавнича справа та редагування» й Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого за напрямом «театрознавство».
Свій військовий шлях почала ще у 2014-му, коли залишила омріяну кар'єру театрознавиці й долучилась до «Правого сектора». До 2018 року була журналісткою й фотографкою у 5-му окремому батальйоні Української добровольчої армії.
У цивільному житті працювала журналісткою у журналі «Український тиждень», піарницею у видавничому домі «Комора», а потім була редакторкою новин у «Читомо». Колекціонувала народні прикраси, цікавилася культурним життям, обожнювала котів.
Із початком повномасштабного вторгнення разом із чоловіком Максимом долучилась до лав Збройних Сил України. На фронті воювала в складі 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.
«Я пам'ятаю Руту по ДУК ПС – їздила якось у грудні 2014-го разом з нею в Піски. Руті тоді було не більше 20, вона навчалася на заочному на мистецтвознавицю і працювала в пресслужбі – робила з передової фото й нариси, які підписувала «Рута Пушкарчук». Пам'ятаю, як вона телефоном з передка доволі екстравагантно переказувала своїй подрузі Арійці, бойовому медику штурмової роти, яка була тоді на іншій позиції, зміст трагедії Евріпіда «Медея», – написала про Аллу військова та громадська діячка Олена Білозерська.
«Останній (не крайній, на жаль) раз ми говорили з нею вже в цьому (2024-му – ред.) році. Домовилися написати одне одному, «коли будуть якісь хороші новини». Їх не сталося. Стався фатальний обстріл, який забрав життя Рути… Алла була з того покоління, що дорослішало на війні й жадібно будувало плани на майбутнє. Ніхто не замінить Аллу. Ні в мирному житті, ні у воєнному. Це невідновлювана втрата у повному сенсі…», – додав колега, журналіст та військовий Дмитро Крапивенко.
Попрощалися з Аллою у селі Сокіл на Волині.
