Андрій народився 15 вересня 1982 року в Бердичеві Житомирської області. Закінчив Бердичівську міську гуманітарну гімназію №2 та професійно-технічний ліцей №4. Працював у ТОВ «АТП-11837» слюсарем. Звідти його призвали в лави армії. Служив у навчальному центрі «Десна» на посаді механіка-водія. Після демобілізації працював у фірмі «Про-Мебель» оббивачем меблів. У 2004 вступив до Міжрегіональної Академії Управління персоналом. Навчався на спеціальності «Спеціальні науки, журналістика та інформація». Потім повернувся у фірму «Про-Мебель». Спочатку був там менеджером, а потім став директором підприємства.
На другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, Андрій пішов захищати Батьківщину. Служив у лавах 3-ої окремої танкової бригади. Обіймав посаду механіка-водія. 17 квітня 2022 року під час бою в селі Заводи Ізюмського району Харківської області потрапив у російський полон.
«Через рік через Червоний Хрест ми отримали листа від сина: «Мамо, я живий, здоровий. Все в порядку». А в березні 2023-го з полону звільнили Олега Довганя. Він розповів, що мій син і його побратим Олександр Шелін перебувають у колонії міста Кінешма Іванівської області. Згодом звільнили Влада Кошиленка і він теж розповідав мені про Андрія. Дякував, що я добре виховала свого сина», – розповіла мати Олена.
«Врівноважений, уважний, ні з ким ніколи не конфліктував. Брався за будь-яку справу і все завжди в нього виходило. Одного разу навіть картину бісером вишив. Любив своїх рідних. Зі своєю похресницею і племінниками спілкувався на рівних. Завжди підтримував свого молодшого брата. Був дуже доброю і чуйною людиною», – додала вона.
Поховали захисника на військовому кладовищі в місті Бердичеві.
В Андрія залишилися мати, дві сестри і брат.
