Ігор народився у місті Ташкент, Узбекистан. З 6 років жив з родиною в місті Яворів Львівської області. Там закінчив середню школу №3. Потім здобув фах кухаря-кондитера у Новояворівському професійному ліцеї. Після строкової служби у 2002 році залишився у ЗСУ за контрактом до 2010-го. Згодом працював у різних сферах, зокрема, був охоронцем у супермаркеті. Брав участь у Революції Гідності.
З початком російсько-української війни 2014 року чоловік пішов на фронт та воював в АТО на Донбасі у складі 3-го окремого інженерно-будівельного батальйону ЗСУ. Отримав поранення. 2016-го повернувся на передову та продовжив боротьбу вже у лавах 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила. Згодом виконував бойові завдання в ООС. Був головним сержантом взводу. Повномасштабне вторгнення зустрів разом із побратимами на Луганщині, де і прийняв свій останній бій.
За час служби боєць неодноразово був відзначений командуванням нагородами, зокрема, відзнаками «За участь в антитерористичній операції», «За зразкову службу», «Операція Об’єднаних сил. За звитягу та вірність», «10 років сумлінної служби», «Козацький хрест» ІІ ступеня, а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «Хрест Героя».
«Ігор був дуже добрий, щедрий, ввічливий, спокійний, ніколи не залишав у біді, віддавав останнє. Дуже любив до нас приїжджати. І ми дуже його любили. А тепер нам його сильно не вистачає», – розповіла дружина його брата Ірина.
Поховали героя у місті Яворів на Львівщині.
В Ігоря залишилися мама Світлана, тато Тарас, брат Олег, сестри Маруся та Христина, син Арсен, похресник Олег, племінниця Анастасія, інші рідні, друзі та побратими.
