Андрій народився 8 грудня 1995 року в місті Городенка Івано-Франківської області. Жив в Одесі. Закінчив медичний університет за спеціальністю «хірургія» і був лікарем-інтерном в Одеській обласній клінічній лікарні. Інтернатуру закінчив уже під час служби.
У березні 2022 року добровільно став на захист України. Андрій вирішив, що на той момент його знання та вміння більше потрібні не в операційній, а на полі бою. Служив у складі 126-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (зараз – 39-та окрема бригада берегової оборони), був старшим бойовим медиком роти.
«Розумний, справедливий, чесний, сміливий, відважний, мужній і талановитий. Син сам вступив до університету на бюджетну форму навчання. Отримував стипендію, а під час інтернатури – зарплату. Любив медицину, подобалося і добре виходило оперувати, мріяв займатися трансплантологією. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він сказав: «Я хочу захистити свій будинок. Вони прийшли до мене, а не я. Це мій обов'язок – захищати свій дім від ворогів», – розповіла мати Тетяна.
Посмертно Андрія нагородили орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою Президента «За оборону України».
Поховали захисника в селі Красносілка Одеській області.
У нього залишилися мати, батько та молодша сестра.
