Олексій народився та жив у Харкові. У професійному ліцею будівництва та автотранспорту опанував професію машиніста автомобільного крана. Значну частину свого життя працював на залізниці.
До повномасштабного вторгнення був водієм у службі таксі 3040. Захоплювався машинами, любив швидко їздити, слухати музику та співати. Обожнював своїх синів та завжди підтримував усіх, хто поруч.
У 2022 році добровільно долучився до лав Збройних сил України. Служив гранатометником у 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар» ЗСУ.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
«Олексій був чудовою людиною та люблячим батьком. Завжди був душею компанії. Мріяв виховувати синів, зокрема новонародженого Олександра. Робив все для того, щоб близькі люди ніколи нічого не потребували. Воювати йшов зі словами: «Хочу, щоб хоч одну ніч ви спали спокійно, бо я вас люблю... У Олександра має бути щасливе дитинство, без війни», - розповіла цивільна дружина бійця Анна.
Поховали захисника на Алеї Слави Харківського міського кладовища №18 (12 квартал 18 ряд 5 місце).
