Микола народився у великій родині в селі Родниківка Черкаської області. Закінчив Родниківську середню школу, потім – Уманський агроколедж, а далі була армія. Після демобілізації Микола працював, а потім спробував заробітчанської долі в Італії. Там і познайомився із землячкою Ольгою, яка згодом стала його дружиною.
До 24 лютого 2022 року молода родина Рибаків проживала зовсім близько до північних кордонів з Росією. Відразу після початку повномасштабного вторгнення Микола вивіз родину до Уманщини. А сам став до лав захисників. Боронив країну в складі 30-ї окремої механізованої бригади. Обіймав посаду командира відділення мотопіхотного батальйону.
За свою службу старший солдат Микола Миколайович Рибак нагороджений нагрудним знаком «Сталевий хрест» та відзнакою «За заслуги перед Уманщиною» (посмертно).
«Для мене Коля – найкращий з людей. Він назавжди залишиться в моєму серці та пам’яті. Неможливо ні забути, ні розлюбити таку людину. Неможливо залікувати біль втрати. Боляче і за донечку, яка знає тата лише з фото і коротких відео. Наш чоловік і тато завжди був чесним, добрим, але й водночас мужнім, надійним та справедливим. Мій чоловік був взірцем чесноти, ним і залишиться. Зі слів побратимів: «Коля був відповідальним, організованим командиром, він йшов туди, куди інші боялись. Завдяки йому врятовано не одне життя»», – розповіла дружина Ольга.
У Миколи залишилась дружина, донечка, якій на момент загибелі тата було лише 2 місяці, брат, сестри та батько.
