Валерій народився в селі Дмитрівка Київської області. Закінчив місцеву середню школу. Працював водієм-експедитором. Любив спорт, захоплювався армреслінгом і гирями. Був неодразовим чемпіономом району з армреслінгу. Також обожнював грати у футбол, брав участь у місцевих змаганнях. Дуже любив собак, тренував та виховував сімейну вівчарку. У 2014 році брав участь АТО на Донбасі у складі НГУ, отримав відзнаку Президента Україна «За участь в антитерористичній операції».
Під час повномасштабної війни чоловік знову став на захист рідної країні. Цього разу Валерій приєднався до Збройних Сил України. Воював проти окупантів у лавах 95-ої окремої десантно-штурмової бригади.
«Мій чоловік був чудовою людиною. Дуже любив свою сім'ю, виховав синів. Був чуйною людиною, яка за першої необхідності завжди приходила на поміч. Народився він у великій родині (8 дітей), рано втратив матір і в підлітковому віці став опорою для менших сестер і братів. Коли почалась повномасштабна війна, без вагань відправився у військкомат, сказав: «Хто, як не я?». Він хотів, щоб наші діти жили у вільній країні і не знали , що таке війна. Він був справжнім патріотом. Я дуже сильно любила свого чоловіка, він був моїми крилами, у нас були великі мрії на подальше життя, які, на жаль, ніколи не здійсняться», – розповіла Валентина Рисінська.
Посмертно солдата Рисінського нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали Героя на Берковецькому кладовищі в Києві.
Вдома на Валерія чекали дружина, двоє синів, сестри та брати.
