Володимир народився на Івано-Франківщині у місті Коломия, жив у Калуші. Закінчив історичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, займався спортом. Останнім часом працював барменом у нічному клубі «Койот» у місті Щецин у Польщі.
Під час повномасштабної війни боронив Україну як командир підрозділу 3-ї роти оперативного призначення 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» Національної гвардії України.
Указом Президента Володимира Андрійчука посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
«Досі чую слова сина: «Хто як не ми?». Він був чудовим командиром. Загинув, захищаючи побратимів, коли на позицію приїхав ворожий танк. Володимир відправив всіх у більш безпечне місце, а сам взяв РПГ і вирушив на ворога. Я чекаю на закінчення війни, щоб поїхати на місце загибелі сина. Герої не вмирають, допоки жива пам'ять про них!» – сказала мама воїна Віра.
Поховали Володимира у Коломиї.
У нього залишилися мати, сестра та син.
