Віталій народився у місті Миргород Полтавської області. Закінчив загальноосвітню школу №1 імені Панаса Мирного. Запам’ятався шкільній громаді життєрадісним, позитивним, дуже працьовитим хлопцем. Почуття гумору й талановите виконання гуморесок зробило Віталія популярним серед друзів. Згодом він здобув фах водія-електрика у Миргородському училищі №44. Пройшов строкову військову службу в ЗСУ, де був танкістом. У вільний час любив рибалити.
Ще під час навчання Віталій познайомився з майбутньою дружиною. Разом виросли, а потім одружилися. Пара виховувала доньку. Мали чимало планів і мрій. Чоловік багато працював заради їх втілення.
З початком повномасштабної війни Віталій без вагань став на захист Батьківщини та своїх рідних. Приєднався до лав 116-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Обійняв посаду командира стрілецького відділення та поїхав на фронт.
«Він був справжнім патріотом, чесним, надійним другом, людиною слова. Доброзичливий і товариський, Віталій скрізь знаходив друзів і намагався кожному допомогти. На жаль, мирні плани перекреслила клята війна. Він віддав своє молоде життя за нас, за волю і незалежність України», – розповіла дружина загиблого Анна.
Поховали захисника з військовими почестями на Алеї Героїв у рідному місті. Посмертно йому присвоєно звання «Почесний громадянин Миргородської міської територіальної громади».
У Віталія залишилися мама Ніна, брат Дмитро, дружина Анна і донька Поліна.
