Олександр народився у селі Вишеньки на Волині. Навчався у школі села Носачевичі. Здобув фах муляра-столяра у Вищому професійному училищі №2 міста Луцьк. Після строкової служби працював будівельником. До одруження їздив на заробітки за кордон.
У 16 років він познайомився із 15-річною Наталею. Між ними одразу виникли почуття. У 2011-му закохані одружилися. Олександр жив із родиною в місті Рожище на Волині. Пара виховувала двох дітей: Анатолія, 2012 року народження, й Анну, яка народилася у 2021-му. Тато називав її «донечка-квіточка».
У грудні 2021-го подружжя придбало будинок. Олександр власноруч зробив там ремонт. У новий дім родина переїхала 20 лютого 2022 року. Чоловік планував облаштувати дитячий майданчик, і мріяв усією родиною поїхати на відпочинок.
У березні 2022 року Олександр отримав повістку. Його мобілізували до лав 110-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Був заступником командира бойової машини – навідником-оператором.
«За декілька хвилин до того злощасного обстрілу Саша подзвонив і сказав, що все гаразд. Говорив, що сильно нас любить і дуже скучив… Ми прожили у шлюбі 11 років. Це були найкращі роки мого життя», – розповіла дружина Наталя.
Поховали захисника на Алеї Слави кладовища у місті Рожище.
У військовослужбовця залишилися мама, брат, дружина, син і донька.
