Ельдар був родом з міста Харкова. Закінчив Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут». Став засновником ТОВ «УКРКРІОГЕН», яка займалась перевезенням кріогенних матеріалів. У вільний від роботи час ремонтував автомобілі і мав до цього хист, любив читати книги про військову техніку та зброю, проводити заняття на полігоні.
Під час повномасштабної війни чоловік долучився до лав Збройних Сил України та вирушив на захист своєї країни. Служив у 110-ій окремій механізованій бригаді імені генерала-хорунжого Марка Безручка. Обіймав посаду командира танкової роти. Отримав відзнаку «За оборону України».
«Ельдар був людиною з великої букви. Добрий та чуйний. Завжди мав посмішку та ніколи не був засмученим. Людина-позитив. Початок війни ми зустріли всі разом в Харкові на Північній Салтівці. Було страшно, але він не злякався, поїхав ще вивозити друзів та знайомих. Не відмовляв у допомозі нікому. А через кілька днів став на захист Вітчизни. Це важка та страшна втрата для нас…» – розповіла дружина брата загиблого Юлія.
Поховали офіцера на Алеї Слави кладовища №18 у Харкові.
У Ельдара залишились батьки, дружина та брат з родиною.
