Максим народився в місті Запоріжжі. Навчався на історичному факультеті Запорізького національного університету. Після отримання диплома пішов працювати у Національний заповідник «Хортиця». Спочатку був двірником. Врешті став старшим науковим співробітником. Історія була для нього не лише сферою професійної діяльності, а й найбільшим захопленням. Він активно займався дослідженням історії німців-менонітів. Це – протестантська анабаптистська спільнота, яка проповідує мир, ненасильство та відмову від військової служби. У 2019 році очолив експедицію, під час якої у фундаменті старої комори на Верхній Хортиці вдалось знайти близько 300 фрагментів надгробків знищеного кладовища менонітів. Тоді знахідки відреставрували, а в 2021-му відкрили Меморіал Хортицьких менонітів. Також Максим був причетний до ще однієї знахідки – постаменту першим менонітам-переселенцям. Він був встановлений у 1890 році, а зник у 1943-му.
Коли почалася повномасштабна війна, Максим долучився до лав Збройних Сил України. Служив у 79-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Обіймав посаду командира відділення.
«Максим був людиною, яка горіла своєю справою, навіть в окопі він багато читав, вивчав, писав наукові замітки, а також він був воїном, який не втрачав присутності духу ніколи!» – написала дружина Дарʼя.
Поховали Максима на кладовищі Святого Миколая в Запоріжжі.
Посмертно захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У воїна залишились дружина, донька, мати, дід і сестра.
