Народився Василь на Івано-Франківщині в селищі Богородчани. Професійну освіту здобув у Дрогобицькому фаховому коледжі. Працював за кордоном. Останнім часом був майстром буріння свердловин. Любив літературу і поезію.
У повномасштабній війні боронив країну в складі 710-ї бригади охорони Держспецтрансслужби Міністерства оборони України. Служив помічником кулеметника штурмової роти.
«Тато назавжди залишиться для мене захисником. Незалежно від того, що його немає поряд – відчуваю його захист та любов навіть з того світу. Я безмежно вдячна йому за своє життя та все, що він зробив для нашої сім’ї та України. Я ніколи не забуду його щиру посмішку та останнє привітання на мій день народження. Тато назавжди в нашому серці! Ми досі не можемо повірити в це. Тато живе в наших серцях!», – написала донька Христина.
Поховали захисника у рідному селищі.
У Василя залишились дружина Любов, дочка Христина, син Дмитро, зять Олександр, онук Роман, сестри та брат.
1 листопада 2024 року на фасаді школи, в якій навчався захисник, встановили меморіальну дошку на його честь.
