Денис народився 17 жовтня 1994 року в Тернополі. Закінчив школу №11. У мирному житті працював журналістом. Також був громадським діячем і волонтером. Професійно займався боями без правил.
«Денис старший за мене на 4 роки. Він, як міг, опікувався мною і молодшим братиком Максимком, бо наша мама трагічно померла, коли ми всі ще вчились у школі. А батько помер від серцевого нападу, коли Денис був у статусі безвісти зниклого у Маріуполі. Молодшого брата згодом всиновив священник, зараз він у хорошій сім'ї», – сказала сестра Юлія.
Дітьми Денис із сестрою часто билися, проте все змінилося, коли не стало їхньої мами: «Ми з Денисом стали дуже близькі. Ми стали один для одного підтримкою. Він мене захищав як молодшу сестру. Замінив мені маму і тата. У брата були всі найкращі якості, які можуть тільки бути в людині. І це я говорю не тому, що він мій брат. Кожен, хто знав Дениса, може сказати, що він був людиною з великої букви», – сказала Юлія.
Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» III ступеня і надали йому звання «Почесний громадянин міста Тернополя». Поховали оборонця Маріуполя на Алеї Героїв Микулинецького кладовища в Тернополі.
У Дениса залишилися старша сестра, молодший брат і дві племінниці.
*** Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
