Едуард народився в селищі Каланчак Херсонської області. Закінчив Каланчацьку загальноосвітню школу I-III ступенів. Певний час працював на СТО в Харкові. Планував вчитися далі, але вирішив піти на військову службу. Цікавився автомобілями. Любив гуляти з друзями, розважав молодшу сестру та підтримував батьків.
У червні 2021 року, як тільки хлопцю виповнилось 18, він вступив до лав Окремого загону спеціального призначення «Азов». Переїхав до Маріуполя, де ніс службу. Обймав посаду стрільця відділення патрульного взводу патрульної роти стрілецького батальйон.
З 24 лютого 2022 року Едуард разом із побратимами мужньо боронив Маріуполь та завод «Азовсталь» від російських окупантів. Попри юний вік, ніколи не відмовлявся від складних завдань та сміливо йшов у бій.
«Моєму сину було 18 років, коли він став на захист України. Він дуже любив свою маленьку сестричку, забирав її з садочка, гуляв з нею, намагався зробити їй казкове дитинство. Коли він мені подзвонив крайній раз (ніколи не говорю останній), я просила його здатися в полон, на що він мені сказав: «Мам, я давав присягу України!» – розповіла Оксана Ставицька.
Поховали молодого Героя на Алеї Слави кладовища №18 у Харкові.
В Едуарда залишились мама та сестра.