Юрій народився в селі Горобіївка Київської області. Закінчив Київський національний університет харчових технологій, здобув фах інженера-технолога цукрового виробництва. Працював за спеціальністю. Жив з родиною в столиці.
Під час повномасштабного російського вторгнення Юрій приєднався до Сил територіальної оборони ЗСУ. Служив старшиною роти у 106-й окремій бригаді ТРО.
«Прожили 32 роки в шлюбі. Він – моє сонце. Так гарно цей рік починався! Мав бути щасливим, сімейним і затишним – ти приїхав додому і сказав, що все – більше нікуди не поїдеш, досить заводів, відряджень, поїздів-літаків. Хотів просто жити спокійним життям. Бути з дітьми і онуком. Косити газон біля будинку, обрізати сад, смажити шашлик. Поїдемо на рибалку – ніколи не мали на це часу. Стільки було планів і мрій, бо життя тільки починалося. Життя, яке для себе і сім'ї, а не для цукрових заводів і їх власників. Як важко і боляче цей рік закінчується... Закінчилось те коротке, щасливе життя. Живіть кожен день! Не відкладайте своє життя «на потім»! Бо його просто може вже не бути....», – зазначила дружина загиблого Людмила Складана.
«Юрія Миколайовича цінило командування батальйону територіальної оборони ЗСУ, Шепетівка, глибоко поважали побратими. Непоправна втрата для нашого підрозділу», – написали в підрозділі Юрія.
Поховали захисника у селі Мархалівка на Київщині.
Вдома на Юрія чекали дружина Людмила, доньки Наталія, Ірина та Софія, онук Микола.
