Олег народився у Харкові. Навчався у ліцеї №149. Потім закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, де здобув фах льотчика. Дуже любив проводити час із друзями. Взимку завжди катався на сноуборді. Читав книжки, добре грав у шахи, поглиблено вивчав англійську.
Після випуску офіцер був направлений на службу до складу 11-ї окремої бригади армійської авіації «Херсон» Сухопутних військ ЗСУ. Спочатку був льотчиком-оператором, потім – командиром вертольота. Брав участь в АТО/ООС. Був нагороджений медаллю «ООС за звитягу та вірність», відзнакою Командувача ООС «Козацький хрест» ІІ ступеня.
З перших днів повномасштабної війни Олег продовжував виконувати бойові завдання у гарячих точках та боронити Україну.
Посмертно капітан Скляр нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Олег був найкращим сином, онуком, племінником і другом. Він був прикладом для молодших двоюрідних брата та сестрички. Був мужньою, чуйною, доброю, відповідальною та життєрадісною людиною. Любив свою роботу. Мріяв подорожувати світом, одружитися і мати щасливу сім’ю. Але ця жахлива війна зруйнувала мрії та забрала життя мого хлопчика. Я досі не можу повірити в те, що Олега більше з нами немає. Здається, він десь у відрядженні і скоро приїде, подзвонить або напише… Дорогий мій сину! Ти був і завжди будеш НАЙКРАЩИМ З ТОГО, що було в моєму житті. Люблю тебе і пам’ятаю, мій дорогий Олежка, мій Герой, мій янгол, моя гордість, моє життя» - написала мама загиблого Наталя.
Поховали Героя на Алеї Слави у рідному Харкові.
В Олега залишилася лише мама. Своєї родини він так і не встиг створити.
