Олександр народився у Ніжині на Чернігівщині. Навчався у Ніжинській гімназії №3, потім – у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. З дитинства захоплювався футболом, їздив на різні змагання – в Україні та за кордоном. Любив небо, мріяв літати. У 2016 році закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Після випуску молодий лейтенант був направлений на службу до 11-ї окремої бригади армійської авіації. Переїхав на Херсонщину. Спочатку був льотчиком-штурманом. Потім отримав звання капітана та став командиром вертольота. У 2019-му Олександра на рік направили до Демократичної Республіки Конго у складі миротворчої місії ООН. За це він отримав нагороди, зокрема, пам’ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець».
Офіцер був учасником АТО/ООС. У січні 2022 року він виїхав у чергове відрядження на Донбас. А вже наступного місяця почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. З перших днів капітан Борис продовжував боронити нашу державу. За життя Олександра була представлено до нагородження орденом Данила Галицького. Президент підписав указ 16 березня – наступного дня після загибелі воїна.
Посмертно офіцера нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню і присвоїли йому звання майора.
Поховали Олександра у рідному Ніжині.
У Героя залишилися батьки, сестра і кохана дівчина.
