Мирослав народився 14 травня 1992 року у місті Славутич Київської області. Згодом родина переїхала на Донеччину, до Слов’янська. Тут хлопець закінчив 9 класів школи № 8 та опанував спеціальність програміста у коледжі Національного авіаційного університету. Паралельно з навчанням працював на підприємстві «Альфа-меблі».
28 лютого 2022 року Мирослав пішов до військкомату, а вже 2 березня долучився до батальйону територіальної оборони. Згодом підписав контракт із ЗСУ: служив у складі 109-ї окремої бригади ТрО на посаді стрільця. Багато разів воював у найгарячіших точках.
«У 2013 році ми почали зустрічатись. Того ж року на мій день народження він подарував мені величезного плюшевого ведмедя, який і досі зі мною. У 2017 році одружилися, за рік народилася донечка Злата. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Мирослава наче підмінили. Він постійно сидів в інтернеті, щось шукав... Спочатку я нічого не розуміла. А пізніше дізналася: він збирався піти воювати та з’ясовував, які пільги матиме сім’я, якщо з ним щось станеться. Востаннє я отримала від Мирослава повідомлення 18 вересня 2022 року: «Ми йдемо у наступ». Після цього на зв’язок він більше не виходив», – розповіла дружина Юлія.
Поховали захисника на Північному кладовищі у Слов’янську.
Посмертно Мирослава Смульченка нагородили медаллю «За військову службу Україні».
У нього залишилися дружина та донька.
