Євген народився у місті Тернівка Дніпропетровської області. Здобув середню освіту. Захоплювався психологією, релігією, квантовою фізикою. Займався футболом. Працював на шахті машиністом електровоза. Але з дитинства хотів бути військовим.
У 2021-му почав втілювати свою мрію та пішов на службу до Окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Під час повномасштабної війни обіймав посаду старшого кулеметника.
«Мій син був дуже чуйний та справедливий. Завжди вдосконалював себе і йшов до своєї мети», – зазначила Марія Чупікова.
Вона написала вірш «Лист сину»:
Ти знаєш, сину, без тебе тяжко,
Без тебе тяжко жити, неможливо.
Листи тобі пишу постійно,
А, може, ти синочку їх читаєш.
Я відчуваю тебе, мій синочок,
Я відчуваю подих і обійми,
Коли маленький мене обіймав
І говорив і щебетав, мій синку.
Рідний мій синочку,
Як братику тебе не вистачає,
А ти до нього в сни приходиш,
Він все сумує за тобою, синку.
Вже дім без тебе не такий,
Немає в ньому того сміху як колись.
Ти знаєш, синку,
А я чекаю.
Чекаю все на тебе, мій рідненький.
Я буду все життя тебе чекати,
Коли останній буде подих,
Ти прийдеш по мене, мій рідненький,
І більше нас нічого не розлучить,
Бо неможливо жити матері без сина.
Посмертно солдат Чупіков нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Він отримав статус почесного громадянина міста Тернівка. У ліцеї, де навчався захисник, відкрили меморіальну дошку на його честь.
Прощання з Героєм відбулося в Київському крематорії. Прах рідні планують поховати на Меморіальному кладовищі в Києві.
Не дочекалися Євгена з війни батьки і молодший брат.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.
