Ярослав родом з міста Одеса. Мріяв стати моряком, тож закінчив Одеський національний морський університет. У 2014 році брав участь у протистоянні в Одесі. Цікавився історією України, всесвітньою історією, писав музику. Після загибелі близького друга у 2016 році вирішив приєднатися до лав полку «Азов».
У лютому 2017 року чоловік здійснив свій задум і вступив до лав Окремого загону спеціального призначення Нацгвардії України «Азов». Брав участь в АТО/ООС на Донеччині. Початок повномасштабної війни зустрів разом із побратимами в Маріуполі. На той момент Ярослав обіймав посаду заступника командира роти по роботі з особовим складом. З перших днів російського вторгнення боронив місто. Пройшов запеклі бої на заводі «Азовсталь», а потім разом із товаришами потрапив у ворожий полон, з якого вже не повернувся, як і десятки його друзів.
«Він був неймовірно сильною та цілеспрямованою людиною, завжди знав, які слова підібрати для підтримки і як вирішити будь-яке питання. Завжди казав, що Росія – то пухлина імперіалізму, і треба бути готовим кожному до захисту Батьківщини», – розповіла Валерія, кохана загиблого.
Після обміну тілами та експертизи ДНК у липня 2023 року з Ярославом попрощалися у рідній Одесі. В університеті, який він закінчив, відкрили меморіальну дошку на його честь.
Посмертно офіцера нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
В Ярослава залишились батьки, молодший брат, наречена, рідні, друзі та побратими.
