Тарас був родом з Херсона, там закінчив державну морську академію – був за фахом моряком далекого плавання. Працював у морі на суховантажних суднах, обіймав посаду старшого помічника капітана. Дуже любив музику та кіно: здається, не було фільму, який він не бачив, або музики, якої не чув.
У квітні 2022 року чоловік вивіз сім'ю з окупації та одразу став до лав Збройних Сил України. Служив у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Обіймав посаду головного сержанта роти. Воював на Харківщині та Донеччині.
За час служби Тараса Ставнійчука відзначили нагородами «Ветеран війни», «Залізний хрест», «За хоробрість в бою», «За незламність духу», а також нагрудним знаком «Dei Gratia».
«Мій чоловік був неймовірною людиною. Він був із тих людей, яких вважають за скарб – що вони є на цій планеті. Його доброта, сміливість, чесність, справедливість, чистота його душі не мали кордонів. Він був чудовим чоловіком і батьком для нашого сина», – сказала Анастасія Ставнійчук.
Поховали Тараса в рідному місті на кладовищі Геологів.
У нього залишилися батьки, брати, сестра, дружина та син.
