Костянтин народився в місті Рівне. Навчався в місцевому ліцеї №12. З ранніх років захопився спортом. Займався боксом, боротьбою, кікбоксингом. Постійно відвідував тренажерний зал.
Після закінчення ліцею хлопець прийняв рішення бути воїном ОЗСП «Азов», що в складі Національної гвардії України. З 2018 року Ейс брав участь в АТО/ООС. На момент повномасштабної війни він обіймав посаду головного сержанта, командира відділення навчального взводу навчальної роти батальйону вишколу особового складу. З 24 лютого 2022 року разом із побратимами став на захист Маріуполя.
Посмертно «азовця» нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Сину ріднесенький, як же я тебе люблю! Як же я сумую за тобою! Як же мені не вистачає тебе! Я пишаюся тобою, мій Герой! Я дякую Господу, що ти – мій син, а я – твоя мама. Я дякую тобі, мій Воїне! Всі зараз кажуть мені: «Ти – сильна жінка». Дивно, так? Хіба жінка повинна бути сильною? Я просто кожного дня пам’ятаю, що я – твоя мама. Я – мама Героя, який виконав своє призначення захистити Україну з честю», – написала Надія Павлюк.
«Костя був справжнім чоловіком, другом і братом, людиною з високими моральними принципами і добрим та щирим серцем. Він був дуже відданий своїй службі і робив усе для того, щоб захистити нас від ворога», – додала його сестра Юлія.
Через 9 місяців після загибелі Костянтина провели в останню путь на кладовищі «Нове» в рідному місті.
У захисника залишилися бабуся, батьки, брат, сестри, тітка.
***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.