Олександр був родом із Харківщини. Дев'ять класів закінчив у Лозівській загальноосвітній школі І-III ступенів №10, потім перейшов до 11-ї. Здобув вищу освіту в Українському державному університеті залізничного транспорту за спеціальністю залізничні споруди та колійне господарство. Цікавився технікою, любив футбол. У цивільному житті початку працював монтером колії у Харківській дистанції колії Укрзалізниці. За три роки став бригадиром із поточного утримання й ремонту колій та штучних споруд 5 розряду.
Улітку 2023 року Олександр прийняв рішення стати на захист Батьківщини. Служив старшим стрільцем 2-го десантно-штурмового відділення 79-ої окремої десантно-штурмової бригади.
Колеги пригадують, що чоловік не боявся ніякої роботи. У перші дні великої війни поновлював колії після вибухів на небезпечних ділянках.
«У роботі Олександр був прикладом для всіх. Він навіки залишиться в нашій пам’яті взірцем мужності та любові до України. Його небайдужість та відданість роботі усіх запалювала. Він охоче брався за найскладніші завдання й майстерно їх виконував, попри труднощі. При цьому він ніколи не скаржився на нелегку працю колійника, бо залізниця була його покликанням», – поділився спогадами про колегу Вячеслав Векленко, шляховий майстер, який не один рік пліч-о-пліч працював з Олександром Столярчуком.
Поховали бійця на центральному кладовищі Лозової.
В Олександра залишилися батьки, брати, сестра, дружина та діти.
