Дмитро народився і жив у Миколаєві. Закінчив школу №40. Згодом вступив до Миколаївського університету, проте не встиг завершити навчання. У дитинстві займався професійно футболом, який дуже любив. Певний час підробляв офіціантом у ресторані в Коблево.
Коли почалася повномасштабна війна, хлопець пішов добровольцем до лав Національної гвардії України. Службу ніс у 12-ій бригаді спеціального призначення «Азов» (колишній ОЗСП «Азов»). Окрім штурмових завдань, був водієм, допомагав і вивозив поранених воїнів з поля бою.
«Усі знають Діму як дуже добру і щиру людину. Він мав багато друзів та завжди був готовий прийти на допомогу. З ним завжди було весело, поруч неможливо було сумувати! Його мужність і хоробрість вражають. Він – справжній воїн. Він буде жити в наших серцях та памʼяті вічно! Ми сумуємо за тобою, Герою…» – написали близькі загиблого.
«Нам його дуже не вистачає. Моя душа загинула разом з сином», – сказала мама захисника.
Поховали молодого воїна у рідному місті.
У Дмитра залишилися батьки, старша сестра, племінниця, інші рідні, друзі та побратими.
