Віктор народився в селі Ганнівка Дніпропетровської області. Вчився на юриста, але не закінчив навчальний заклад. Працював у в'язниці у місті Дніпро, був сержантом. У вільний час любив риболовлю, мисливство. Багато часу проводив із сином, якого обожнював. Мав багато друзів, яким завжди допомагав. Дуже любив каву.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік приєднався до лав Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Служив у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді. Обіймав посаду заступника командира бойової машини, навідника-оператора.
«Він був дуже доброю людиною, завжди прийде на допомогу, веселий, в компаніях його дуже любили, активний. Прагнув досягти успіху у своїй роботі, якій був відданий повністю. Дуже любив свого сина, як і син його. Він хотів для нього найкращого завжди, оскільки у нього з найближчих людей був тільки він! Дуже любив життя, у нього кожен день був насичений, завжди був в справах, а на відпочинок залишав трішки часу. За ним немає поганих справ, навіть думок. Він був створений для Бога!» – розповіла колишня дружина загиблого.
Поховали захисника у рідному селі.
У Віктора залишилися батьки, сестра, брат і син.
