Дмитро народився у селі Варварівка Хмельницької області. Майже все життя прожив у місті Рівне. Там закінчив Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука. Довгий час працював на митниці. Потім влаштувався на роботу в мережу торгових центрів.
З початком повномасштабної війни Дмитро одразу пішов у ТРО в місті Рівне, втім туди його не взяли. Тоді чоловік самостійно організував патруль будинку, усіма силами прагнув бути корисним своїй державі. Вже у березні Дмитро приєднався до лав 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка Збройних сил України. Чоловік вирушив захищати Україну від російських окупантів. Однак через місяць загинув у Новоайдарському районі на Луганщині.
«Як правило, про загиблих ніколи не говорять нічого поганого, проте Діма – це той випадок, коли дійсно нічого поганого навіть на думку не спадає. Він був дуже позитивною, життєрадісною людиною, мав багато друзів. Навіть тоді, коли він вже розумів, що потрапив в епіцентр подій, Діма залишався позитивним і впевненим, без упину повторював: «Все буде Україна!». Він мав палке серце, яке прагнуло справедливості, та щиру душу, яка ніколи не відмовляла у допомозі», – розповіла сестра Аліна.
Поховали захисника у місті Полонне Хмельницької області, де проживають його батьки.
У Дмитра також залишилася 11-річна донька.
