Микола народився в селі Даньківка Вінницької області. Жив у селі Бабин рідної області. Закінчив Тетіївський будівельний коледж. Працював на будівництвах. Останнє місце роботи – фабрика поліграфії, де був колористом.
На момент повномасштабного російського вторгнення чоловік жив у Києві. З першого дня він приєднався до оборони столиці, записавшись до місцевої тероборони. У травні Миколу мобілізували до лав 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.
«Микола був справжнім патріотом, дуже щирою, доброю, відкритою, працьовитою людиною. Завжди приходив на допомогу, умів вислухати і підтримати. Мав багато друзів, був душею компанії, завжди вмів розвеселити. Колись дуже хотів служити, але не зміг. З початком війни його позиція була дуже рішучою, він говорив, що потрібен на фронті, не може сидіти склавши руки, хоче боронити Україну. У військкоматі записався добровольцем. Призвали Миколу 19 травня 2022 року. Але дуже швидко обірвалося життя, хоча у нього ще було багато планів», – розповіла двоюрідна сестра загиблого Мар'яна.
«Світлий, життєрадісний чоловік, який будував свої плани на життя, вдихав кожну його мить на повні груди. Радував рідних, був для них надійною опорою і підтримкою, гідним прикладом для свого 4-річного сина. Він мріяв, любив… Але ворог жорстоко, несправедливо обірвав молоде життя, розтоптав, поламав мрії, надії… Микола мав добре та щире серце, завжди був активним, непосидючим, роботящим», – додали в Іллінецькій громаді.
Поховали військовослужбовця у рідному селі.
У Миколи залишилися батьки, сестри, син, кохана дівчина, рідні та друзі.
