Дмитро народився в селі Поташня Вінницької області. Жив у селі Лісниче рідної області. Закінчив школу. Потім вступив в училище. Мав здобути фах електрика, проте не закінчив навчання. Більшу частину життя працював за кордоном.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до місцевої ТРО. Служив у 120-ій окремій бригаді територіальної оборони Збройних Сил України. Обіймав посаду кулеметника.
«Він був чесним, справедливим, компанійським і дуже любив природу. Де б він не був, весь час казав, що Україна найкраща в світі і пишався, що він українець. Дуже любив свою сім'ю, а дітей своїх називав – три лапочки дочки», – поділилася дружина загиблого Світлана.
«Мій батько був чудовою людиною і прекрасним татом трьох донечок. Любив життя, був товариським. Завжди був за справедливість. На другий день повномасштабної війни його мобілізували. Він пішов, аби захистити свою сім'ю і Батьківщину», – розповіла Лілія Тупиця.
Посмертно військового відзначили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника в селі Лісниче на Вінниччині.
У Дмитра залишилися батьки, дружина і троє дітей.
